25154 Колективу школи № 7 від вдячного учня-автора
19.11.14р.
т.м. 0678488233

бібліогр. с. 156-161 (91 джерело)

«СТАНОВЛЕННЯ РОДУ ДРАГО-САСІВ » «Хронологія становлення роду Драго-Сасів . Ч. 1»
«Ніколи не виживе той народ, котрий сприймає свою історію очима сусідів»
Фрідріх Ніцше
ЗМІСТ
Вступ. Загальна характеристика «волоського» контексту генези роду Драго-Сасів 9
Основні гіпотези про походження «волохів» 10
Слов’яно-волоське розселення з V до VIII ст. в Паннонії 12
Розселення білих хорватів у Східних Карпатах 14
Спільнокореневість білих хорватів і галичан та схожість у світосприйнятті прибульців з Ірану - білих хорватів, мешканців Східного Прикарпаття — галичан і хорватів - мешканців сучасної Хорватії.
Історична спільнота білохорватських племен 16
Походження назви «волохи». Невиразність етнічної окремішності історично зформованої волоської спільноти.
Вимушена участь «волохів» в експансіях на Захід 20
Християнізація слов’ян Великоморавської держави перед приходом її руйнівників - угрів.
Становлення феодальної держави угрів 24
Солеваріння у Карпатському регіоні.
Карпато-хорватська міжплемінна спільнота і міграція волохів у північно-західному напрямі 28
Захоплення верхньолужицьких земель германськими феодалами.
Вимушене переселення лужичан на землі Угорської Корони, зокрема до Мараморошу 31
Інкорпорація Угорською Короною у XIII-XIV ст. частини земель Галицько-Волинського князівства 34
Іноетнічні впливи і україно-слов’янська основа карпатського покордоння.
Церковне життя на західноукраїнських землях у XIII ст. Боярство Галицької і Галицько-Волинської держави.
Княжа дружина, іноземні військові найманці у війську Галицької Руси 37
Комес Гуйд і початок осілого розселення шляхти сасівського кореня в Галичині.
Перші міграційні потоки «волохів» на галицькі землі і перші протопласти галицького відгалуження геральдичного роду Драго-Сасів 42
Родинно-династичні зв’язки і формування та становлення шляхетського стану в Галичині 45
Саси і заснування Молдовського князівства. Етнічні корені сасівських побратимів 48
Поетапне осаджування мігрантів з Волощини на інкорпорованих поляками землях Галичини.
Боярин Детько, король Казимир Великий, Владислав Опольський. Ходко Бибельський - впливовий галицький феодал XIV ст.
Перехрещування міграційних потоків 53
Особливість роздавання земельної власності в Галичині за Казимира III і створюваного інституту шляхетства з правом на входження в домінуючу в краї гербову спільноту.
Система родових знаків; організація війська.
Інтеграція галицького боярства до владної еліти 57
Галичина як угорська провінція у 1370-1387 рр. Князь Владислав II Опольчик.
Реформи і надання. Одні з перших отримувачів земельних наділів. Насаджування католицизму, зародження ренегатства 61
Дочка Людовіка Ядвіга - королева Польської Корони. Король Владислав Ягайло.
Входження кнезів-волохів до шляхетського стану 65
З’їзд україно-руської шляхти в Галичі у 1427р. і її позиція щодо розширення Польської Корони за рахунок українських земель.
Іван (Ванчо) Волох і походження гніздової шляхти Турківського повіту 72
Іммігранти з «волоських князівств» - Мультянської землі і Молдовського господарства як одні з протопластів гніздової галицької шляхти 75
Зростання землеволодінь та створення великих маєткових комплексів у XIV-XVct.
Малопомісна гніздова шляхта. Розширення гербової адопції. Основа галицької шляхти 78
Заснування сіл-осад на волоському праві. Участь гніздової шляхти у суспільно-політичному житті краю.
Зміцнення королівської влади Владиславом II Ягайлом. Вимушена еміграція руських бояр-лицарів на Волинь 82
Питання віри. Головні етапи формування маєтностей гніздової шляхти.
Сини Івана (Ванчо) Волоха. Ще про міграційні хвилі на Підкарпаття 86
Урівняння галицького боярства з польською шляхтою і збільшення чисельності групи умовно пануючої верстви в Галичині.
Завершення встановлення правових норм Польської Корони на території Руського воєводства.
Посилення католизації галицької шляхти.
Драго-Саси як частина «політичного народу» 91
Продовження осадництва за королювання Владислава Варненьчика.
Поява «gente Rutheni, natione Poloni».
Початок станової організації шляхти на землях Червоної Руси 96
Початок земельної реформи. Відокремлення Київської митрополії.
Швай-польт і книгодрукування. Покатоличення україно-руської шляхти.
Казимир Ягеллончик. Поступовий спад міграції. Розширення і поділ сасів-ських родин 102
Розширення шляхетських прав за Яна Ольбрахта. Молдавський трон.
Посилення інтеграції до складу шляхетського стану Корони 107
Становлення і посилення ролі сейму і сеймиків у часи Олександра Ягелончика.
Проблема з православ’ям. Становлення і посилення ролі сейму і сеймиків.
Розмежування осад малопомісної шляхти, виникнення нових родинних відгалужень 112
Нависання турецької загрози за королювання Зигмунта І Старого.
Принцеса Бона Сфорца д’Арагона.
Сеймова ухвала про «Вивід шляхетства».
Пoзбавлення прав україно-руського міщанства.
«Золота вольність» шляхти. Рокош 1537 р 114
Посилення «золотої вольності» шляхти.
Зростання господарської та водночас міграційної активністі малопомісної шляхти.
Збільшення родових відгалужень і чисельності посесорів — орендарів у шляхетському середо-вищі. 117
Зрівняння православних феодалів у правах з феодалами-католиками в часи Зигмунта II Августа.
«Сарматська» легенда. Люблінська Унія. Станіслав Орехівський. Фальсифікація підтверджувальних привілеїв121
Формування шляхетської ідеології у XIV-XVI ст.
Оренда з правом збирання доходів, засудження і покарання «хлопів» 126
Переведення 300 козаків-реєстровців на державну службу.
Збільшення господарських комплексів шляхом вигідних шлюбних угод та нарощуванням фільваркової продукції 128
Провідники іммігрантів з Волощини. Середня, малоземельна і безземельна шляхта у XVI ст.
Прийняття порядку «viritim». Спрощення вимог для підтвердження шляхетства. Генріх (Генрик) Валуа.
Перехід до аристократичної парламентської республіки 131
Сповільнення русо-волоської колонізації наприкінці XVI ст.
Заснування Запорозької Січі. Боротьба середньої і дрібної шляхти з магнатами.
Наслідки полонізаційних процесів. Уточнення складу шляхти в середині XVI ст.
Обмеження впливів «старожитної» церкви протягом XV-XVI ст. 134
Механізм утворення відсільних прізвищ у шляхетському середовищі Га-личини.
Поширення відсільних прикметникових прізвищ як родинних назвиськ протягом XV-XVI ст. 138
Українська шляхта і поява місцевих рицарських родів у Галичині.
Локалізація і осідання гніздової шляхти протягом XV-XVII ст. 141
Влада короля і шляхта. Посилення пропольських настроїв на українських землях.
Магнати, братства, «шляхетський народ» Речі Посполитої у XIV-XVI ст.
Період безкоролів’я. Французький князь Генріх Валуа — король Речі Посполитої 146
Трансільванський князь Стефан Баторій - король Речі Посполитої.
Канцлер-реформатор Ян Замойський.
Берестейська Унія 1596 р. — крок у європейському напрямі 148
Прикінцеві висновки: набуття шляхтою визначальної ролі в державі і перетворення геральдичного шляхетського роду у підставову структуру суспільства 152
Рекомендована література 156
Іменний покажчик 162

Подано початкову генезу драго-сасівської геральдичної спільноти у її пов’язаності з білохорватськими племенами і пізнішими осадниками-волохами у карпато-дністровському регіоні. Для цього використано історичну концепцію щодо волоських мігрантів у Галичину впродовж тривалого проміжку часу - від княжих часів до завершення епохи династії Ягеллонів. Заглиблення в історію окремих родин і підродів драго-сасівського багатогалузевого геральдичного роду подеколи змінює усталене уявлення про історію формування цього роду, виділяє додаткові ознаки приналежності до нього, виявляє різні шляхи досягнення певного соціального рівня окремими родинами і підродами сасівського роду. Оскільки історія кожної країни розпочинається з історії роду, сконцентрованої в біографіях генетично близьких людей, тому певну увагу приділено закодованій на рівні менталітету системі цінностей, що визначали соціальну і моральну поведінку представників цього роду.
До поданого в книзі переліку відсільних прізвищ галицької шляхти слідом за дослідником родоводів галицької шляхти І. Смутком автором охоплено майже всі родини геральдичного сасівського роду, котрі підтвердили своє шляхетство перед австрійською владою наприкніці XVIII - початку XIX ст., вказавши своїм гербом «Сас».

Для науковців і всіх, хто цікавиться історією рідного краю.