Науковий консультант проекту — доктор філологічних наук, професор Ю. І. Ковалів.
Редактор Г. Т. Сенькович.

Поза межами людського болю 7
Поза межами болю. Картина з безодні 11
Роман
Дума пралісу 123
Повість
Переднє слово 125
I частина: Природа 128
II частина: Дух 238

«Поза межами болю» Осипа Турянського поряд із романами «Смерть героя» Р. Олдінгтона, «На західному фронті без змін» Е.-М. Ремарка, «Прощавай, зброє!» Е. Хемінгвея визнаний одним із кращих творів світової літератури про Першу світову війну і «втрачене покоління». Трагічна боротьба за життя у пащі смерті, спротив нелюдським інстинктам задля збереження людського задають йому напружену епіко-ліричну інтонацію. «Дума пралісу» — алегорична повість про «українське дводушшя» та інші комплекси українства.

Турянський Осип Васильович народився в селі Оглядові Радехівського району (тепер — Львівської області) 2 лютого 1880 року. Після навчання у сільській школі і класичній Львівській українській гімназії закінчив філософський факультет Віденського університету, здобув ступінь доктора філософії. Брав участь у студентському товаристві «Січ», працював кореспондентом часописів. У 1908 р. дебютував як прозаїк, опублікувавши у віденському альманасі «Січ» добірку оповідань.
Із 1910 р. викладав українську мову в Перемишлянській гімназії. У 1914 р. мобілізований до австрійського війська. У 1915 р. потрапив у сербський полон. Пережив виснажливий перехід засніженими Альпами, під час якого загинули десятки тисяч військовополонених.
Після війни викладав право у Віденському університеті. У Відні 1921 р. вийшов друком роман «Поза межами болю» українською і німецькою мовами. За його мотивами в 1989 р. знято однойменний художній фільм (режисер — Я. Лупій).
Із 1923 р. — директор Яворівської, а пізніше Дрогобицької гімназій на Львівщині; з 1925 р. — учитель грецької мови в Poгaтинській гімназії Станіславівщини. Співорганізатор видавництва «Журавлі». Із 1929 р. — викладач у Тлумацькій приватній гімназії. Помер 28 березня 1933 року у Львові.
Автор поезій, оповідання «Боротьба за великість» (1926), комедії «Раби» (1927), різдвяної легенди «Як люди приймали Христа» (1933), сентиментальної повісті «Син землі» (1933), етнопсихологічних, мовознавчих і літературно-критичних статей, поетичних перекладів. Літературний псевдонім — Думка.