Від автора 10
I. Припинення організованої збройної боротьби українського народу за самостійність та встановлення московсько-большевицького окупаційного режиму на Наддніпрянській Україні (1919-1921) 14
1. Революція в Росії та створення Української Народньої Республіки — УНP 15
2. Повалення УНР та основні причини, що цьому сприяли 16
3. Зламання некоординованого партизанського опору 21
II. Нищення московсько-большевицькою окупаційною владою українських організацій — політичних, економічних, професійних, культурних — та заміна їх державними, партійно-большевицькими (1919-1921) 29
4. Винищення українських політичних організацій 31
5. Розгром української кооперації, що була економічною базою українського національного відродження в 1917-1919 рр 36
6. Розгром культурно-просвітніх та наукових українських організацій 39
7. Знищення українських професійних організацій 41
8. Ліквідація державної самостійности УСРР 43
ІІІ. Державнотворчі процеси в українському суспільстві та громадська боротьба за дійсну політичну, економічну й культурно-національну незалежність України 45
9. Стихійний процес відродження української нації 47
10. Розріст української культури 49
11. Українізація державного й громадського апарату на Україні та сили спротиву 54
12. Суперечність московських і українських державних інтересів та зростання цієї свідомости серед українців-членів КП(б)У 63
а) Виступ Хвильового в літературі 64
б) Виступ Шумського на ділянці практичної політики 71
в) Волобуїв та його обгрунтування наявности колоніального визиску України Москвою 74
г) Скрипник та його роля в українському відродженні 1920-их років 80
г) Українські комуністи 86
13. Таємні українські політичні організації 91
а) Націоналістичне підпілля в УСРР 92
б) Гетьманське підпілля в УСРР 102
в) “Всеукраїнська Національна Повстанча Козацька Рада” (1926 р.) та “Всеукраїнська Селянська Рада” (1927 р.) 110
г) Демократичне підпілля в УСРР ( 1. Шістка; 2. Мужича партія; 3. Братство Української Державности - БУД; 4. Пирятинська організація укр. молоді 1924-1925 р.; 5. “Народня Воля”; 6. Укр. Рев. Народ. Партія; 7. “Буревісник”; 8. Драгоманівці; 9. Інші дрібні; 10. Спілка Відродження України — СВУ; 11. Спілка Укр. Молоді — СУМ; 12. Укр. Національний Центр) 112
14. Повстанські організації в УСРР 130
а) Факти збройної повстанської боротьби з окупантами після 1921 р. (1. Група отамана Орла 1922 р.; 2. Організа-ція Іванова — “Сини обижених батьків”; 3. Повстання Галаки на Чернігівщині; 4. Повстанська організація С. Несукая на Чернігівщині року 1924; 5. Повстанський загін Дерещука на Гуманщині; 6. Повстання у Драбовому на Полтавщині; 7. Повстання сел Голо-Пристанського району на Херсонщині року 1930; 8. Селянське повстання на Поділлі року 1930; 9. Повстання на Чернігівщині року 1930, організоване Рябченком; 10. Жіночі заворушення під час “колективізації”; 11. Повстання голодних в 1932-1933 рр.; 12. Інші відомості про повстання) 130
б) Повстанські організації в УСРР, спровоковані агентурою окупантів для виявлення і винищення опозиційних елементів (1. Наслідки провокації агента ГПУ-НКВД, що про них згадує О. Бужанський; 2. “Повстанська організація” в селі Халепцях 1929 р.; 3. Кривава провокації на Ромен-щині, Лубенщині й Лохвиччині року 1930; 4. “Повстанська організація” 1930-1931 рр. “від Лубень до Полтави”; 5. “Повстанська організація” Петра Блохи з 73 осіб;
6. Повстанська організація ОУНД) 142
IV. Період посиленого політичного терору московсько-большевиць-ких окупантів і масового фізичного винищування мирної людности України (1929-1941) 151
15. Натиск на українське село (період “колективізації”) 153
а) Що ховалося за гаслом “знищення куркуля як кляси” 153
б) Факти про методи “розкуркулювання” і масове нищення людей, подані свідками й потерпілими 155
в) “Кубанська операція 1932-1933 рр.” в освітленні росіянина колишнього співробітника органу НКВД 165
16. Нищення людности України в спосіб організації плянового голоду 171
а) Посилення голодової катастрофи 1921-1922 рр. 171
б) Навмисне створення на Україні голоду в 1932-1933 рр. та основна мета цієї пляново проведеної акції народо-вбивства 174
в) Жахіття голоду ім. Сталіна 185
г) Намагання окупантів приховати свій злочин народовбивства 193
ґ) Скільки знищено на Україні людей 201
17. Винищування української інтелігенції з метою обезголовити відроджену українську націю: 217
а) Яке завдання ставили собі на Україні московські окупанти 217
б) Розгром українських наукових сил 222
в) Нищення українських письменників 228
г) Погром українських мистецьких сил 235
ґ) Винищення діячів української кооперації, агрономів, економістів тощо 238
д) Винищення провідних кадрів УАПЦ 239
е) Загальний підсумок втрат українських провідник кадрів 241
18. Поля братських могил, жертв московських окупантів — документальні докази московсько-большевицького народовбивства: 244
а) Подвійна функція плянового терору на Україні 244
б) Братські могили масових жертв (1. Вінницькі могили; 2. Братські могили Лук’янівки в Києві; 3. Братські могили хутора Биковні; 4. Братські могили у Надвірній) 250
Кінцеві зауваження 278
Бібліографічні посилання 280

Книга "Голгота України” (за правописом, прийнятим в УРСР у 30-ті роки, — "Голгофа України") являє собою правдивий опис терору і геноциду супроти українського народу після його поразки у визвольних змаганнях 1917 — 1920 років. Праця Д.Соловея вражає широтою охоплення матеріалу і водночас скурпульозною докладністю, глибиною аналізу історичних подій і разом із тим прозорістю викладу та чіткістю висновків.
Передрук книги в Україні спричиниться до руйнування закостенілих стереотипів радянської пропагандистської науки, заповнення численних "білих пляму новітній історії України, відновлення історичної правди.
Видання адресоване історикам, політологам, соціологам, демографам, публіцистам та якнайширшому загалові читачів, які шукають у науці істини, а в житті — справедливості, яким дорога Україна, її народ і майбутнє.

У 1929 році 70 членів Української Академії Наук були арештовані або вислані. Потім взялися за сільські райони, було депортовано або вислано від 1,5 до 2 мільйонів куркулів, з них в період розкуркулення померло від 300000 до 500000. Але основною атакою на Україну стала смерть від голоду, який мав місце з весни 1932 до осені 1933 року.
Професор Володимир Тимошенко стверджує, що в деяких районах України реквізувалось 80 %, а іноді і 100% всього зерна, тому, хто пробував його їсти, грозив смертний вирок і, що від голоду померло в меншій мірі 8 мільйонів чоловік.
Із Підсумкового звіту Міжнародної Комісії з рослідування голоду в Україні 1923 — 1933 років, опублікованого в Канаді в 1990 році.