Життєвими шляхами старшого покоління 3
Під різними прапорами 5
Дещо про славну родину Піцюрів 6
Колиска роду Піцюрів 10
Із життя моїх батьків 13
Від родини Піцюрів до загальної історії 20
Про героїчне минуле Зарайська 21
Подвійне визволення 25
Стефан Піцюра
Із совєтського концтабору до армії Андерса 31
Українці у великій битві за Монте Кассіно 32
їхнє життя осявала Україна 38
70-річчя заслуженого педагога 39
70-річчя адміністратора “Вістей комбатанта” 40
Записки із обстеження 5-ої кляси школи філії УНО Торонто-Захід 42
Вони спочили вічним сном на чужій землі 43
У пам'ять мого стрийка Стефана Піцюри 44
З перспективи 55 років 48
У 18-ту сумну річницю 51
Китичка польових квітів на могилу Стефана Піцюри 52
Анна Піцюра
У пам'ять тих жінок, що творили нове життя 55
Некролог до відходу в засвіти Анни Піцюри 56
Грудка землі з рідного подвір'я
на свіжу могилу Анни Піцюри, з родини Дудів 57
Михайло Піцюра 59
їм присвічувала велика ідея 60
В річницю під Бродами 65
Щоденник Михайла Піцюри 71
Лист Михайла Піцюри з табору в Ріміні 95
З українською піснею, як з сонцем 99
Xop “Бурлака” 100
Чоловічий хор “Бурлака” концертує по Европі 104
Бурлакам 123
Українське друковане слово серед дивізійників 125
Обіжники Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА, станиця Торонто:
1981 рік 127
1982 рік 171
1983 рік 217
1984 рік 202
1985 рік 283
Ланцюг людської пам’яти 306
Мій погляд у минуле 307
Доброволець Михайло Піцюра і 323
Жмут спогадів 327
Коли згадуємо покійного Михайла Піцюру 330
Малий Майк 332
Михайло Піцюра 334
Михайло Піцюра залишиться символом 335
Його життя було пройняте національним духом 337
Життя, як обірвана струна 342
У пам’ять мого брата Михайла Піцюри 343
Слово до відходу в засвіти Михайла Піцюри 344
“Наша дума, наша пісня 349
Ми їх пригадуємо 350
Ювілей дивізії “Галичина” 352
Обіжник Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА, станиця Торонто (витяг з Обіжника Ч. 2, червень 1993 р.) 355
Обіжник Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА, станиця Торонто (витяг з Обіжника Ч. з, вересень 1993 р.) 358
Євгенія Піцюра-Швець
Понад усе - добро української нації 359
Стежини мого життя 360
Рання пора - дитинство 361
Моя дорога бабуся Юстина 373
Заповітна мрія здійснюється 376
СССР: між молотом і ковадлом 385
Серед підпільників 401
У чужій і непривітній стороні 415
Канада - країна еміґрантів 417
Завжди з добрими й благими намірами 433
Про естафету жертвенности славних українських родин 434
Перша книга - “Україна крізь віки” 439
Звернення до голови Ліґи Українських Меценатів 444
Навчальний посібник: “Україна крізь віки” 446
Декілька завваг до посібника “Україна крізь віки” 448
З приводу виходу в світ “Украни крізь віки” 451
Із серцем, наповненим щедрістю 456
Зі шпальт українських газет 464
Спогади, листи звідусіль 482
Володимир Тимчишин 483
Марійка Плахтій 497
Ірина Яворська 501
Петро Паньків 502
Із спогадів мого дитинства 503
Отець Авґустин Йосафат Діткун, ЧСВВ, Куритиба 504
Отець-доктор Михайло (Василь) Пастух 506
До стіп Зарваницької Матері Божої 508
Іменний покажчик 512

Книга - хвилююча розповідь про боротьбу за волю багатьох поколінь нашого народу в лавах Січових Стрільців, ОУН - УПА, Дивізії "Галичина", рівно ж - націоналістичному підпіллі. Багато хто з персонажів книги поліг на воєнних боєвищах Другої світової війни, замордований в катівнях HКВД, загинув в совєтських концтаборах... Частині уцілілих вдалося дістатися на Захід, де в країнах свого нового поселення вони облаштововували повновартісне українське життя .
Сторінки книги пронизані ностальгією за Україною, яка була провідною зорею для багатьох повоєнних емігрантів .

ДОРОГАМИ ДОЛІ
Невблаганний час та особливості людської пам'яті безпосередньо впливають на те, що одні події далекого минулого забуваються, а інші проявляються більш рельєфно, ніби показуючи нам свої нові грані. Тому й виникає невгамовне бажання донести до наступних поколінь правду про події далекого минулого. Саме таку мету ставила перед собою пані Євгенія Піцюра-Швець, сприяючи публікації біографічного нарису про членів своєї родини Піцюрів „Дорогами долі”. Поява цієї праці, в якій містяться спогади про становлення національної свідомості членів родини Піцюрів в юні та молоді роки, про період воєнного лихоліття, вимушену еміграцію та активну суспільно-політичну та благодійну діяльність явище безумовно позитивне. В цій книзі на прикладі історії однієї української родини наочно проілюстровано усю складність та суперечливий характер української історії XX століття.
В книзі висвітлюються біографічні дані та участь родини Піцюрів в громадсько-політичному, релігійному житті а саме: батька Івана Піцюри, матері Анни, стрийка Стефана, брата Михайла, і, власне, самої пані Євгенії. Нарис багато ілюстрований фотографіями, історичними документами, спогадами односельчан, друзів, однодумців.
Основна увага нарису зосереджена на подіях Другої світової війни, та її особливостях в Західноукраїнських землях, розвитку українського-національно визвольного руху та участі в ньому членів родини. Війна трагічно позначилася на їх долі. Стефан та Михайло Піцюри опинилися у полоні в м. Ріміні (Італія). В книзі висвітлюються проблеми тяжкого шляху еміграції родини з повоєнної Європи в Канаду, розгортання активної роботи по збереженню української самоідентичності, залучення до роботи в громадсько-політичному житті в українських організаціях Канади, праці в недільній українській школі.
Завдяки наполяганням та наполегливості родини п. Євгенія змогла в 1960р. переїхати до Канади. Новий період в житті вимагав нових зусиль. З перших днів перебування в Торонто вона бере активну участь в громадсько-політичному та релігійному житті канадських українців, займається благодійництвом. Після проголошення незалежності України пані Євгенія усю свою невгамовну енергію спрямовує на доброчинність, надаючи фінансову допомогу школі-інтернату для дітей з ослабленим зором (м.Львів), сприяє будівництву церков, зокрема в рідному селі Зарайсько Львівської області, в духовному центрі Зарваниця, що на Тернопільщині. Окремо слід згадати про опіку пані Євгенії над родинним благодійним фондом при Шевченківській фундації, який призначений для видання наукових та публіцистичних праць про Україну. Першою ластівкою стала збірка статтей "Україна крізь віки", видана за кошти родинного фонду.
Доля родини Піцюрів-Швець змушує сучасників ще раз замислитись над українською історією, історією десятків тисяч українських родин, волєю долі розкиданих по усьому світі, які ні на мить не сумнівалися в майбутній незалежності України, робили все можливе для наближення дати її проголошення. І найбільшою нагородою для родини українських патріотів є можливість внести свій посильний вклад в її розбудову.
Микола Іваник
Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України, політології та права НЛТУ України (Львів)