Поет і письменник Остап Тарнавський розповідає у своїх спогадах про літературне та мистецьке життя Львова у роки радянської та німецької окупації, коли Західна Україна стала оазою відносного спокою та можливостей для творчості багатьох українських, польських, єврейських літераторів, гнаних вітрами Другої світової війни. Молодий журналіст мав змогу спілкуватися з У. Самчуком, І. Багряним, Т. Осьмачкою, А. Любченком; він подає колоритні портрети Ю. Косача, Б. Нижанківського, В. Ткачука та інших львівських письменників і митців. Зі сторінок книги до читача прийде грізна, бурхлива, насичена неординарними подіями епоха.