ЗІ ЗБІРКИ «ЗИМОВІ ДЕРЕВА» 3
«Осліпле листя відчувало яр... » 4
«Увечері везли віолончель...» 5
«Мені здалося — я живу завжди...» .6
«Раніш ти лаялась, а нині докоряєш...» 7
«Присмеркові сутінки опали...» 9
«Отак живу: як мавпа серед мавп...» 10
З гіркотою 10
Накликання дощу 13
Під диким сонцем 14
«Вийду в ніч. Під соснами пройду...» 16
Потоки 17
Костомаров у Саратові 27
«Минає час моїх дитячих вір...» 35
«Ліс випустив мене з своїх обіймів...» 35
«Сто років, як сконала Січ... » 36
«Звіром вити, горілку пити...» 38
«Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра... » 38
Останній лист Довженка 39
«Жебонить жабуринням пойнята вода...» 40
Дума Сковороди 41
«Балухаті мистецтвознавці!..» 42
Біля гірського вогнища 43
«Йдуть три циганки розцяцьковані...» 44
«У Мар’їнці стоять кукурудзи...» 46
Варіація 47
Зимові дерева 48
«З обличчям першокласниці-школярки... » 49
«Бідне серце!..» 50
«Сьогодні — неділя...» 55
«Друзі на тебе чекають?..» 57
«Бредуть берези, по коліна в небі... » 62
«Не співатиму. Казатиму. Отак...» 63
«Тут ніби зроду сонця не було...» 64
ЗІ ЗБІРКИ «ВЕСЕЛИЙ ЦВИНТАР» 67
«Мені здається, що живу не я...» 68
«Порідшала земна тужава твердь...» 69
«Біля метро «Хрещатик»...» 69
«Посадити деревце...» 70
«Тато молиться Богу...» 71
«На Лисій горі догоряє багаття нічне...» 72
«Ось вам сонце, сказав чоловік... » 72
«Ярій, душе. Ярій, а не ридай...» 74
«Я знав майже напевно...» 75
«Колеса глухо стукотять...» 76
«У тридцять літ ти тільки народився...» 79
«Вмирає пізно чоловік...» 80
«Молочною рікою довго плив...» 81
«Сьогодні свято...» 82
«Спочатку вони вбивали людину...» 82
«Вечірній сон. І спогади. І дощ...» 83
«Цей біль — як алкоголь агоній...» 84
«У цьому полі, синьому, як льон...» 84
«Чого ти ждеш? Скажи — чого ти ждеш?..» 85
Марко Безсмертний 87
«Один лиш час і має совість...» 88
« — Надворі дощ? — я запитав... » 89
«День величався і пишався...» 90
«Сто дзеркал спрямовано на мене...» 90
«І поблизу — радянський сад...» 91
«Зазираю в завтра — тьма і тьмуща...» 92
ЗІ ЗБІРКИ «ЧАС ТВОРЧОСТІ» 93
«Мені зоря сіяла нині вранці...» 94
«Така хруска, така гучна...» 95
«Як добре те, що смерті не боюсь я...» 96
«Ще й до жнив не дожив...» 97
«Здається, кожен день до мене йдуть листи...» 98
За читанням Ясунарі Кавабати 99
«Наснилися мені мої кохані...» 100
«Блажен, хто тратити уміє...» 101
«Моє перелицьоване пальто...» 102
«Господи, гніву пречистого...» 103
«Уже моє життя в інвентарі... » 103
«У затишку прожити не судилось...» 104
«Гаряча ложка юшки — як молитва...» 105
«Вік би не бачити й не чуть...» 105
«Невже ти народився, чоловіче...» 107
«Ця мить — як тріщина у камені...» 107
«Пірнаю в ночі, наче в сни...» 108
«Вороння пролетіло в сусіднім вікні... » 109
«Мене вже друзі одцурались...» 109
«Танцює зек у батькових чоботях...» 111
«Я знав, що світ ховається од мене...» 111
«Я хліба поклав горобцям на вікно...» 112
«Погорою, а потім пониззям...» 113
«Церква святої Ірини...» 114
«І ось воно: відбитком на воді...» 115
«Хтось чорний-чорний бродить довкруги...» 116
«Миттєве й вічне — то одне і те ж...» 117
«Усі промацано рукописи...» 118
«Летять на мене сто людських жалів...» 119
«Уже мене кудись поволокли...» 119
«По чорних водах човен мій поплив...» 12 0
«Спадного сонця гаснуть вечори...» 121
«Не потурай жалям. Бо то дарма...» 121
«Усе — в народженні, усе — у плоті й крові...» 122
«Тебе пойнято дрожем світовим...» 123
«Твоя господа — камера ясна...» 124
«Вже обрій — наче крига молода...» 125
«Горить гора. Горить і ліс, і небо...» 127
Шевченко. Дорога до Орська 129
«Збігають літа самотою...» 130
«Отож звикай до таємниці...» 132
«Не знаю — спав чи думав, чи ввижала...» 132
«Ідуть дощі. І непроглядна...» 134
«Утік з казарми — і подався...» 135
«Обшукано усі кутки спасінь... » 136
Пісня 137
«Між ґратами — незаймані горби... » 138
«Тюремних вечорів смертельні алкоголі...» 138
«Розспіваний сніг, розлінований лижами, ранній...» 139
«Я бачу тільки тінь твою — і вже...» 140
«Піти б у ліс, де стовбури шорсткі...» 141
«Возвелич мене, мамо. А я ж бо тебе возвеличу...» 142
«Мов кінокадри — буйне це життя...» 144
«Є дві надії. Перша: білий світ...» 145
«Ледь очі стулиш — дерево росте...» 146
«З дощів, туману, забуття і туги...» 147
«І обпоїла нас цілюща смерть...» 149
«Калатала Десна — і на воду вода набігала... » 150
«І вже нема ні смерти, ні життя...» 151
«Нехай сьогодні буде дощ...» 152
«Коли тобі обридне власне тіло...» 153
Скит Манявський 153
«Так м’яко місяць висів у пітьмі...» 155
«І я сягнув нарешті порожнечі... » 156
«І вирветься із мене птах...» 158
«Благословенна днино, ти скінчилась...» 158
«Запахло сонцем, воском і зелом...» 160
«Вона і я поділені навпіл...» 160
«Отож мені наснилася вода...» 161
«Похмурий досвіток чи пітьма дня?..» 162
«Берези — навтьоки. Трава напнулась... » 163
«Отут, край зеленого моря, де стелиться дим пелехатий...» 164
«Усі шляхи — від себе. Повертай...» 164
«Сосна із ноча випливла, як щогла...» 165
«Коли ти за шелом’янем, коли ти...» 166
«Так явно світ тобі належать став...» 168
«Напростувався мій останній шлях...» 168
«Життя так тяжко пише мною...» 169
«Свічадо ночі вабить лячний погляд... » 170
«Усе — як треба. Все — отак, як треба...» 171
«їм для конання мало і століть...» 172
«Отака мені рахуба... » 173
«Перед фотокарткою сина 174
«Я горілиць до неба ліг...» 175
«Сховались голубі гаї... » 176
«Тріпонуться троянди, мов живі... » 176
«Упасти Господові в ноги...» 177
«Де свінула Софія світанкова... » 178
ЗІ ЗБІРКИ «ПАЛІМПСЕСТИ» 179
«Гойдається вечора зламана віть... » 180
«Я так і не збагнув...» 182
«Звелася длань Господня...» 183
«Яка нестерпна рідна чужина...» 183
«У порожній кімнаті... » 184
«Як тихо на землі! Як тихо!.. » 185
«Цей білий грім снігів грудневих...» 186
«Ти тут. Ти тут. Вся біла, як свіча...» 186
«Схились до мушлі спогадів — і слухай...» 187
«Верни до мене, пам’яте моя!..» 188
«Тут сни долають товщу забуття... » 189
«Тільки тобою білий святиться світ...» 189
«Сумні і сині, наче птиці...» 190
«Нерозпізнанне місто дороге...» 191
«Недовідомі закипають грози...» 191
«Неначе стріли, випущені в безліт...» 192
За літописом Самовидця 193
«Мов лебедиця, розкрилила... » 195
«Оце твое народження нове... » 196
«Алея — довга і порожня... » 197
«Наді мною синє віко неба...» 198
«Ти десь живеш на призабутім березі...» 199
«О, скільки слів, неначе поторочі!.. » 201
«Крізь сотні сумнівів я йду до тебе... » 202
«Довкруг — обрізано жалі... » 203
«Той образ, що в відслонах мерехтить... » 203
«І віщий голос подали вітри...» 204
«Ще кілька літ — і увірветься в’язь... » 205
«Там тиша. Тиша там. Суха і чорна...» 205
«Немов крізь шиби, кроплені дощами...» 206
«Коли тебе здолає тлум смертей...» 207
Трени Μ. Г. Чернишевського 208
«Цей берег зустрічей — і не збагнеш...» 212
«М’яко вистелив іній...» 213
«Кривокрилий птах: коротке... » 214
«На схід, на схід, на схід, на схід...» 215
«Послухай вересня — і він повість...» 215
«Земля гойдається під нами...» 216
«Як хочеться — вмерти!..» 217
«Немає Господа на цій землі...» 219
«І стало тихо, і святочно, й вічно...» 220
«Наснилося, з розлуки наверзлося...» 221
«Вглядаюсь в осінні стерні...» 222
«Коли б не ти — оця зима...» 222
«Ці сосни, вбрані в синій-синій іній...» 223
«Збудився врано синій-синій птах... » 225
«Весь обшир мій — чотири на чотири...» 225
«Сховатися од долі — не судилось...» 226
«Ущухло серце джерела...» 227
«На золоту солому...» 228
«І пензель голосу сягає сфер...» 228
«Дякую, Господи, — чверть перейшла...» 229
«На вітрі палає осика...» 231
«Який бездонний цей горішній сон!..» 233
«Плач, небо, плач і плач. Пролий невтримне море...» 234
«Уже тебе шукають сновидіння... » 235
«Цей спалах снігу, тьмяно-синя тінь...» 236
«Зворохобилися айстри...» 237
«Наснилося, що я на тім дворі... » 238
«Тюремних вечорів смертельні алкоголі...» 239
Спогад 240
«І як ти озовешся — з такої німоти?.. » 241
«Горить сосна — од низу до гори...» 241
«Місячне сяйво ллє...» 242
«Сьогодні прощальна пора настигає... » 244
«Сни складено у стоси... » 246
«Пощо мені життя...» 246
«Хоч покоти м’ячем по цій дорозі... » 247
«І що кигиче в мертвій цій пустелі?..» 248
«За мною Київ тягнеться у снах... » 248
«Так хороше і моторошно так... » 249
«Світу — півдня і півночі... » 250
«Нарешті — ось ви, присмерки душі...» 250
«Ще трохи краще край Господніх брам...» 251
«Так ми відходимо, як тіні...» 251
«Ту келію, котра над морем...» 253
«Вже вечір тіні склав у стоси...» 254
«Зачервоніє горобина...» 255
«Ці виски, ці скрики під вітром злітають угору...» 255
«Це тільки втома. Втома. І шалена...» 257
«І то вже — так. І то вже — зразу...» 258
« Самотньо сновигає голос... » 258
«На віковому бездоріжжі...» 260
«Стара людина, сопки давні... » 260
«Москва. Столиця. В сотні лиць...» 262
«Обколоте, в намерзі, стогне вікно...» 263
«Не надбудись. А спи, а спи...» 263
«Цей шлях — до себе. Втрачена земля...» 264
«Колимські конвалії — будьте для Валі...» 265
«О краю мій, коли тобі проститься...» 265
«Задзюркотіла вічна мерзлота... » 267
«Терпи, терпи — терпець тебе шліфує...» 267
«Впаду — і знову підведусь...» 268
«І сяло сонце крізь вікно...» 269
«На тихі води і на ясні зорі...» 269
«Ти відійшла — і я тебе збагнув...» 270
«Це — травень. Отже, літа пошукай...» 270
«Крайкіл! — скрикнуло ізліва...» 272
«Срібліє березневий ліс...» 273
«Поранок був схожий на вишню досвітню... » 273
«І душу облягло знесилля...» 274
«Облітають пісні...» 275
Кампанела 276
«Крізь шиби, тьмаві і заплакані... » 277
«Задосить. Приостань. І жди кінця...» 278
«Весняний вечір. Молоді тумани...» 279
«Припнуто човен, а вода струмує...» 280
«О земле втрачена, явися...» 280
«Був дощ. Була пора смеркань... » 282
«Уламки вір. Уламки сподівань...» 285
«Десь там, на споді пам’яті, ворушишся... » 285
«Як спогади значаться часом...» 286
«В степу глухому тупу-тупу...» 287
«Я ще не знав, що є двійня...» 288
«Сяє срібне серце землі...» 289
«Ріка життя уже тече повз мене...» 289
«Від неба — тільки стягнутий гузир...» 290
«Вся сцена полетіла шкереберть...» 291
«Таке незрушне все — куди не глянь...» 291
«Прощайте — ви, чотири мури...» 292
«Мете надворі снігова пороша...» 293
«Той спогад: вечір, вітер і печаль... » 294
«Осики лист карозелений...» 295
«Ой ти, горе голодне...» 296
«Ти тінь. Ти притінь. Образ — на воді...» 296
«Розсотане павіття лісу... » 299
«І що ж: коли немає долі... » 301
«Стопорних псів прогавкало. Сто псів...» 302
«Десять сніжнів, зо два брудні...» 309
«Це, припізніла молодосте, ти...» 310
«Літа блукань, надій і спроневіри...» 310
«Ну й долечка! Прождати на життя... » 311
«Ми втрьох сідали на човна...» 312
«Світ повен милих таємниць...» 313
«Золотіла осінь лісова...» 314
«Літня спека. Порох. І пісок...» 315
«Клади сліпий свій крок межи проваль...» 316
«Коли я роки перебуду...» 318
«Обсіли душу що напасті...» 318
«Упізнавай, самотносте, мене...» 319
«Ти сам? Напризволяще? Тож існуй...» 320
«Поснули люди — щедра тьма...» 320
«Мені наснився тихий сад...» 321
«Світанням явлена діброва... » 322
«Кажи, акторе, де твої лаштунки?..» 323
«Ти ще живий, та на самому споді...» 323
«Моє ім’я, зникай. А тіло — чезни... » 324
«І сто подоб нуртується. Душа...» 325
«Моє життя, мій Києве, прощай!..» 325
«Так і живи: шукай утрачене...» 326
«Усе зростає надовкола світ... » 327
«Десь цвіте Софія, мов бузок...» 327
«Десь музика лунає — мов з-під криги...» 328
«Живи у душах інших, як вампір...» 329
«Трать, трать і трать, аби вернути жаль... » 330
«Де ти — збагнув? Таж на самому споді...» 331
«І ось вона — утрата всіх жалів...» 331
«Я ОБВИНУВАЧУЮ» 333

Василь Семенович Стус — класик української літератури XX століття. Він став на смертельний двобій із тоталітарним режимом і залишився в пам’яті людській як нескорений поет-борець.
До видання ввійшли вибрані поезії зі збірок «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Час творчості», «Палімпсести». Також книга включає публіцистичний лист Василя Стуса «Я обвинувачую» — шедевр вітчизняної демократичної думки.
Видання адресоване широкому загалу шанувальників українського слова.