Редактор В. І. Кава.
Художній редактор М. І. Марущинець.
Технічний редактор М. Д. Дахно.
Коректори Р. М. Зарембовська, А. А. Підвишинська.

7294 В подарунок шкільній бібліотеці від учениці 6-Г класу Соловйової Тетяни!

Острів перший
Розділ перший, в якому, власне, нічого не трапилось, окрім знайомства з головним героєм 3
Розділ другий, з якого читач довідається про те, що інколи маленький камінець може завдати великих прикрощів 7
Розділ третій, в якому з’являється власною персоною Фред Квач 12
Розділ четвертий, який веде до барлога Кесаря Кир-Кириковича 17
Розділ п’ятий, в якому розповідається про диво, що трапилося в житті невиправного скептика і ледаря 23
Розділ шостий, з якого, власне, й починається дія повісті 30
Розділ сьомий, який приводить втікачів на власний корабель 35
Розділ восьмий, з якого можна дізнатися про те, як мандрівники зробили перше та й останнє дуже важливе географічне відкриття 41
Розділ дев’ятий, який приніс славу усьому Куриловому роду 47
Розділ десятий, з якого читачі взнають, що Робінзонові на безлюдному острові не так уже й погано жилося 52
Розділ одинадцятий, з якого можна довідатись про те, що речі, котрі сьогодні здавались чудовими, наступного дня можуть втратити свою принадність 59
Розділ дванадцятий, з якого стає зрозуміло, чому Робін-зон з такою радістю чкурнув з безлюдного острова 64
Розділ тринадцятий, з якого видно, що Фред не лише боягуз, а й людина, здатна на подвиг 70
Розділ чотирнадцятий і останній в цій частині 75
Острів другий
Розділ перший, в якому Микола робить нове відкриття 81
Розділ другий, в якому розповідається про те, чому Микола опинився в школі-інтернаті 86
Розділ третій, з якого видно, Що Микола потрапив зовсім не на безлюддя 93
Розділ четвертий, в якому Микола довідується, що таке суспільство і чи можна, живучи в ньому, бути незалежним від нього 99
Розділ п’ятий, де Миколі стає ясно, що без іспиту в житті не обійтися 106
Розділ шостий, в якому трапилось несподіване 112
Розділ сьомий, який може замінити Конопельському характеристику 117
Розділ восьмий, в якому Миколі запахло новою мандрівкою 123
Розділ дев’ятий, в якому з’являється Андрій Северинов 129
Розділ десятий, в якому й відбувається ота сама «акція» 136
Розділ одинадцятий, в якому розповідається про те, що трапилось з Миколою та Андрієм в дідусевому саду 142
Розділ дванадцятий, в якому знову стає потрібна географічна карта 149
Розділ тринадцятий, де Микола робить перший крок до здійснення свого задуму 154
Розділ чотирнадцятий, в якому Микола проникає у таємниці педагогічної науки 159
Розділ п’ятнадцятий, дуже напружений 167
Материк
Розділ перший, з якого дізнаємося про те, як зникають на земній кулі острови 176
Розділ другий, в якому розповідається про те, як Микола став лицарем 181
Розділ третій, новорічний 186
Розділ четвертий, в якому хлопці відкривають для себе новий світ 193
Розділ п’ятий, з якого видно, що людина без дії жити не може 199
Розділ шостий, трудовий 205
Розділ сьомий, в якому Микола ще більше розпізнає Андрія 210
Розділ восьмий, в якому гарячі надії розбиваються об холодну байдужість 216
Розділ дев’ятий, в якому перед хлопцями постає нова мета 224
Розділ десятий, в якому трапилось непоправне 229
Розділ одинадцятий, найсумовитіший 236
Розділ дванадцятий, в якому можна побачити, що правда і кривда ходять поруч 241
Розділ тринадцятий, з якого видно, що життя всесильне 247
Розділ чотирнадцятий, в цій частині передостанній 253
Розділ п’ятнадцятий, якому судилося стати епілогом 259

Микола і Андрій хвилину стояли в нерішучості. Яким шляхом піти до знайомого дідуся-садівника? Чи вибрати лісову стежку, що в’ється між опушених інеєм дерев, чи податися берегом завмерлого озера, що принадно зеленіє слизькою кригою?..
Далеченько забилися, коли помітили дві темні постаті на льоду. Підступили ближче. О, та це ж їхні однокласники — Валентин і Андрон. Певно, пролізли крізь огорожу. Тепер гасають, радісно вигукуючи. От хитруни!
Лише так подумали, як під Валентином тріснув лід і хлопця з головою поглинула гостра, мов ніж, вода. Андрон від несподіванки застиг на місці, а тоді рвонув з озера, зник у лісі.
Микола і Андрій кинулись на допомогу. Ледь-ледь витягли посинілого Валентина на берег. І вже там Андрій, озирнувшись, побачив біля ополонки товаришеву шапку. Це ж геть замерзне Валентинова мокра голова. І Андрій, не роздумуючи, поповз за шапкою.
Тільки й побачив Микола, як зеленава крижина стала сторч, навіки поглинувши його найкращого друга...
Широку картину життя дітей в школі-інтернаті розгортає Юрій Збанацький в новій повісті.