Передмова Валерія Шевчука
Художник В. Я. Чебаник
Редактор В. П. Сидоренко
Художній редактор Н. В. М’ясковська
Технічний редактор Л. М. Бобир
Коректор В. А. Зеленська

Нерозгадані таємниці «Історії Русів». Валерій Шевчук 5
Кілька слів перекладача. Іван Драч 29
Історія Русів 31

За майже двохсотлітній період свого існування «Історія Русів» була опублікована двічі: один раз малим тиражем російською мовою в 1846 році в Москві, вдруге — 1956 року в Нью-Йорку.
Свого часу вона таємно поширювалася в списках, за неї платили несосвітенні гроші, всі, хто її прочитав, зазнали її чару. «Історією Русів» користувався Тарас Шевченко при написанні багатьох своїх патріотичних творів, а також Пушкін («Полтава»), Гоголь («Тарас Бульба») та багато-багато інших письменників, істориків, політичних діячів.
«Історія Русів» — це твір історичний і політичний, суворо реалістичний і легендарний, романтичний; це — дзвін на сполох, заклик українцям до єднання, визволення, це — історично справедливий погляд на наше минуле.

Давно вже малоросіяни бажали бачити друкованою «Історію Pyciв, або Малої Росії, твір Преосвященного ГЕОРГІЯ КОНИСЬКОГО». Багато слів було час від часу, що той чи другий збираються видати Ті, навіть друкують;
але до сих пір Ті як нема, так нема! Маючи кілька списків цієї історії, я вибрав ліпший з-поміж них, підвів до нього з інших різночитання, а потім запропонував Імператорському Товариству Історії і Старожитностей Російських видати його в світ, що і здійснюється нині. Час від часу я маю намір те саме зробити і з іншими писемними джерелами Малої Росії, літописами, записками, описами і т. ін., напр., з Шафонським, Симановським та інш.
А тому я просив би всіх, хто тільки має і бажає бачити за короткий час ці та подібні до них пам’ятники надрукованими, надсилати їх мені як секретареві Товариства для зняття з них списків і негайного поміщення в «УТЕНІЯХЬ». Щира вдячність і признання сучасників, які займаються історією, а також і самого потомства, буде найкращою нагородою тим, хто відгукнеться на цей заклик. Пора вже, давно пора не затаювати подібного скарбу і тим, оскільки можливо, полегшити вивчення
і пізнання історії Південних Pyciв для всіх і кожного, особливо ж самих Руських. Добре, що є певна і скора нагода виконати цей священний обов’язок справжнього сина свого народу і батьківщини.
О. Бодянський
Лютого 9, 1846, Москва.