Редактор Μ. I. Дорошенко
Художній редактор Б. Р. Пікулицъкий
Технічний редактор С. В. Недовіз
Коректори І. Μ. Микита, Л. Б. Пелехата

АРКА ДІЙ ХАЛІМОНЧУК. Весна людськості 3
Каменярі 11
Думка в тюрмі 14
Товаришам із тюрми 16
«Сльозами личенько ти не вмивай!» 18
Думка 19
Гімн 21
«Гримить! Благодатна пора наступає» 23
«Гріє сонечко!» 24
«Земле, моя всеплодющая мати» 26
«До моря сліз, під тиском пересудів» 27
«Нехай і так, що згину я» 28
«Мій раю зелений» 29
На суді 31
Милосердним 34
Semper idem! 36
«Всюди нівечиться правда» 37
Товаришам 38
«Не люди наші вороги» 39
Гриць Турчин 40
«Не довго жив я в світі ще» 41
«Розвивайся, лозо, борзо» 42
«Ой, що в полі за димове?» 43
«Думи, діти мої» 43
«Знов рік минув. Знов крок один вперед» 46
«Ей, думи золотії» 48
Шевченко і поклонники 49
«Ти знов оживаєш, надіє!» 50
Не бійтеся тюрми! 51
Сучасна пісня 52
[Оповідання цюпасника] 55
«Догорають поліна в печі» 58
«Паде додолу листя з деревини» 59
Гадки на межі 60
Смерть убійці 66
«Не забудь, не забудь» 73
«Нема, нема вже владаря грізного» 75
Рубач 78
Vivere memento! 83
«Не покидай мене, пекучий болю» 85
Супокій 87
Беркут 88
Смертельно ранений 90
Чим пісня жива? 93
«Сиджу в тюрмі, мов в засідці стрілець» 94
«Ні, ви не мали згляду надо мною!» 95
«Минув час мук? Брехня!» 96
«Багно гнилеє між країв Європи» 97
«Тюрмо народів, обручем сталеним» 98
«Не боюсь я ні бога, ні біса» 99
«Не слід усякого любити без розбору» 100
«Не високо мудруй» 101
Декадент 102
«Коли почуєш, як в тиші нічній» 104
Україна мовить: 106
Сідоглавому 107
«Гей, розіллялось ти, руськеє горе» 109
Лист із Бразілії 111
«І знов рефлексії! Та цур же їм!» 116
«В село ходив. Душа щемить і досі» 119
«Ось панський двір! На згір’ї край села» 123
Лісова ідилія 125
«У долині село лежить» 129
[Муляр Никифор] 130
О. Лунатикові 133
Конкістадори 135
Мойсей. (Пролог) 137
«Ходить туга по голій горі» 140
Сійте більш 141

У 1979 році український радянський народ відзначає знаменну дату — 40-річчя свого возз’єднання в єдиній Радянській державі. У наближенні золотого Вересня 1939 року велику роль відіграв поет-революціонер Іван Якович Франко (1856—1916), який усе своє життя і творчість присвятив боротьбі за щастя і волю трудящих Західної України. У цій збірці вміщено твори поета, що в них він оспівав борців-революціонерів, дружбу народів, проголосив ідеї гуманізму, закликав лупати скалу капіталізму, розвінчував ідеологічних ворогів.

Неправдиві висновки радянської влади.