Відповідальний за випуск В. П. Грабовський
Художнє оформлення В. Я. Чебаника
Художній редактор В. А. Кононенко
Технічні редактори Т. М. Мацапура
Коректор Н. І. Прохоренко

19153 Нема титульної сторінки

«Собор Паризької богоматері» Віктора Гюго. Передмова Вадима Пащенка 5
КНИГА ПЕРША
І. Великий зал 17
II. П’ер Гренгуар 30
III. Пан кардинал 38
IV. Метр Жак Копеноль 44
V. Квазімодо 52
VI. Есмеральда 58
КНИГА. ДРУГА
І. Від Харібди до Сцілли 60
II. Гревський майдан 63
IIІ. Besos para golpes 65
IV. Прикрощі, на які наражаєшся, переслідуючи вночі гарненьку жінку 73
V. Прикрощі тривають 77
VI. Розбитий кухоль 79
VII. Шлюбна ніч 96
КНИГА ТРЕТЯ
I. Собор богоматері 104
II. Париж з висоти пташиного польоту 112
КНИГА ЧЕТВЕРТА
І. Добрі душі 134
II. Клод Фролло 137
III. Immanis pecoris custos, immanior ipse 141
IV. Собака і його господар 148
V. Продовження розділу про Клода Фролло 149
VI. Людська неласка 155
КНИГА П’ЯТА
I. Abbas Beati Martini 156
II. Ось це уб’є те 165
КНИГА ШОСТА
І. Безсторонній погляд на старовинну магістратуру 179
II. Щуряча нора 189
III. Історія маїсового коржа 192
IV. Сльоза за краплю води 211
V. Кінець оповіді про корж 219
КНИГА СЬОМА
І. Як небезпечно довіряти свої таємниці козі 220
II. Священик і філософ — це не те саме 233
III. Дзвони 241
IV. 'ANAΓKH 243
V. Двоє чоловіків у чорному 256
VI. Наслідки, до яких можуть призвести сім прокльонів, виголошених на вільному повітрі 261
VII. Понурий монах 265
VIII. Чим зручні вікна, що виходять на річку 273
КНИГА ВОСЬМА
І. Екю, що перетворився на сухий листок 280
II. Продовження історії про екю, що перетворився на сухий листок 289
III. Закінчення історії про екю, що перетворився на сухий листок 293
IV. Lasciate ogni speranza 296
V. Мати 309
VI. Три чоловічих серця, по-різному створених 312
КНИГА ДЕВ’ЯТА
І. Марення 328
II. Горбатий, одноокий, кульгавий 337
III. Глухий 341
IV. Глина і кришталь 343
V. Ключ від Червоної брами 353
VI. Продовження оповіді про ключ від Червоної брами 354
КНИГА ДЕСЯТА
І. На вулиці Бернардинців у Гренгуара одна по одній зароджуються кілька блискучих ідей 357
II. Ставай волоцюгою 367
III. Хай живуть веселощі! 369
IV. Ведмежа послуга 376
V. Відлюдний закуток, у якому Людовік Французький читає часослов 393
VI. «Криві ножі гуляють!» 423
VII. Шатопер, виручай! 423
КНИГА ОДИНАДЦЯТА
І. Черевичок 425
II. La creature belia bianco vestita (Dante) 455
III. Одруження Феба 462
IV. Одруження Квазімодо 463
Коментарі В. Буніч-Ремізова 465

Дія одного з найбільш відомих романів видатного французького письменника Віктора Гюго (1802—1885) «Собор Паризької богоматері» (1831) відбувається в Парижі наприкінці XV ст. Духовну красу, щедрість серця народу, що втілені в образах Есмеральди і Квазімодо, Гюго протиставляв бездуховності і жорстокості похмурих сил феодально-церковного середньовіччя, представлених фанатиком і бузувіром архідияконом Клодом Фролло та егоїстичним дворянином Фебом де Шатопером. Важливу роль у творі відіграв собор — символ цієї складної історичної епохи.