Упорядник Галина Капініс
Комп’ютерна верстка Станіслав Дикий
ідповідальний за випуск Олег Дук

Із збірника
“БАТЬКОВІ СЛОВА”
Вірменські мелодії 3
Романтична балада 5
Дзвени мені хоч ти, моя любове 8
Із збірника
“СТО ПІСЕНЬ”
Голубівна 9
Рідна мова 10
Зона 12
Під Києвом, на березі Дніпра 13
Плач Ярославни 14
Світлиця 16
Жива вода 18
Домівка рідна 19
Автобіографія 20
Пшеничне перевесло 22
Батькові слова 24
Білі човники днів 25
Зелене вино 26
Тебе шукаю 28
Гуси-лебеді 30
Поросли межі терном 31
Люстерко місяця 32
Твій сміх 33
Балада про соколину любов 34
Щади мене 35
Лиш раз цвіте любов 38
Все пережду 37
Щороку - і весна, і осінь 38
Дзвени мені, любове 39
Проліг між нами світ 40
Запроси мене у сни свої 41
Не забудь 42
Нестримна течія 44
Калинове зерня 45
Я тебе почекаю 46
Принесіть мені маків 47
Перший сніг 48
Біла пава 49
Я тебе почекаю 50
Довга дорога 51
Львівський вечір 52
Є на світі казка 53
Білі скрипки зими 54
Розпитаю про любов 55
Засвітися, дівчино 56
Піду я до гаю 57
Доганяє хвиля хвилю 58
Де любов моя 59
Калино, калино 60
Блаватний вальс 61
Черешневий гай 62
Любове моя 63
Люблю твоє обличчя 64
Весільний марш 65
Не сип, мила скла 66
Із збірника
“ПОЧАТОК РАДІСНИХ ПІСЕНЬ”
Пригадалось мені кохання 67
Як тебе до мене тягне 68
Вона мені таке вчинила 68
Як тільки вона в поцілунку 69
Цілий день її благаю 69
Ластів’я зі сну нас будить 70
Із збірника
“СВІТЛИЦЯ ПІСЕНЬ І СПОГАДІВ”
Прощальний вальс 71
Вічне сонце і ми 72
Із збірника
“ВІРШІ ПРО УКРАЇНУ”
Археологічне дослідження 73
Джерело 74
Весняний вирій 75
Грудка української землі 76
Ластівки 77
Що моє слово 78
Сонет (Холодного вина... ) 79
Світлиця 80
Мамина тиха любов 82
Срібні птиці лелек 84
Вигасає осінь, як Опішня 86
Ліхтар 87
Ходив у рай - провідав маму 88
Моя любове незвичайна 89
Молодість 90
Україно моя, мій веселий народе 92
Сонет (Ото мій хрест...) 94
Із збірника
“ЦЯ ОСІНЬ НАЗИВАЄТЬСЯ МАРІЯ”
Ти не думай, що в німому слові 95
Мов гілку котики вербові 96
Небо під вечір, як скло, заясніло 97
Печальні брови журавлів 98
Весни не було взагалі 99
Кохання 100
Ця осінь назівається Марія 101
По чім так плачеш, пам’яте моя 102
Вистигають у космосі гори руді 103
Перемотуєм час у дорогу 104
Станси 105
Вересневе вино 106
Чи ти пам’ятаєш? 107
Вже мряки приходять 108
Остання в пралісу на зрубі 109
Оце вже літа край 110
Пожежа лісу, неба синій дим 112
Підмітають листя в парку 113
Tp и квітки в чаші 114
Приземлення 115
Сни 116
Думи 118
І сад посадив я 119

Богдан Стельмах заповідається на справжнього поета. Поета своєрідного і чесного, вільного у виявах свого духовного світу, мужнього і тонкого, схильного до найніжнішої лірики, а водночас і до іронії'. Зрештою, поета культурного, що теж не мало.
Говорити про нього вже можна без знижок на молодість. Він видержить. Непересічні таланти не потребують фори.
Ліна Костенко, 1966 р.
Складається таке враження, що Богдан Стельмах у поезії живе не спалахами почуттів, не їх виверженням чи проривами -він живе постійним настроєм життя: живе любов'ю, коли по-справжньому любиться, живе розлукою, коли вона не вигадана, а винесена на берег солоними хвилями обставин... Його лірика - це не археологічні розкопки пережитих емоцій, а ті його почуття, які найбільш вартісні для інших.
Володимир Яворівський, 1971 р.
Емоційна таїна Стельмахового вірша в тому й полягає, що автор нікому не насаджує своєї думки, він її тільки проголошує, але проголошує так, що вона без будь-яких зовнішніх принук легко прищеплюється у читачевому серці.
Тарас Салига, 2006 р.
До збірника увійшли ліричні твори видатного сучасного українського поета-пісняра.

Для широкого кола читачів.