Рецензент Ігор Римарук
Редактор Ляля Рубан
Художник Володимир Соловйов
Фото Миколи Ковальчука
Художній редактор Н. В. Московська
Технічний редактор Л. Д. Макарчук
Коректор Т. К. Щегельська

Зміст
«... який таємний і прозорий» 9
«... вікно» 12
«... б'ють куранти по серцю» 13
«... стою на грані твого життя» 14
«... виходжу, вербичко моя» 15
«... коли б мені прийти» 16
« ... в твоїх очах» 17
«... ти тікаєш» 18
«... сміху крихітка» 19
«... я ледве втримую сльози в очах» 20
«... затріпотіло лице» 21
«... ти відводиш погляд» 22
«... дівчина летить 23
«... вишенька листя чекала» 24
«... виходжу в осінь» 25
«... ви» 26
«... за щастя» 27
«... хотів, щоб цей день був повний нею» 28
«... у книгосховище» 29
«... столи весільні» 30
«... верба» 31
«... бездомного пса били» 32
«... не звучить розмова наша» 33
«... нічого не трапилось» 34
«... прозора усмішка» 35
«... клени» 36
«... музика залишилась» 36
«... сипи ідуть» 37
«... хтось посіяв білі зерна» 38
«... коли б скинути машкару» 39
«... цирк» 40
Враження від очей II. Г. Тичини 41
«... ішов якось поривчасто» 43
«... по моєму лобі» 44
«... вікно відкрите» 45
«... сніг» 46
«... дівчина іде» 47
«... не дивись у вікно» 48
«... музика гладить ласкаво» 49
«... земля, як гола жінка, сліпить снігом» 50
«... над серцями в людей» 51
«... вчителі мої» 52
«... материні уста оживають» 54
«... дивилась мати на синка» 55
«... хочу зробиш велику відправу» 59
«... хлопець безпорадно усміхається» 60
«... блукачі» 61
«... теплий дощик весною» 62
«... темно» 63
«... хто він. загорнутий в біле» 64і
«... загаслих надій не видко» 65
«... на дротах задиханих» 66
«... затулені від розпачу рівними плечима» 67
«... сонце простягло золоте вим'я» 68
«... я не раб» 69
«... рука» 70
«... сама, вона знімає личину терпіння» 71
«... приходять свята» 72
«... сьогодні обов'язково треба вийти на вечірні вулиці» 73
«... потемнілі очі» 74
«... вночі я перебрав у пам'яті всіх своїх знайомих» 75
«... вода».76
«... під тонкою скибкою чорного асфальту» 77
«... друзі» 78
«... бігло біле дитя по чорній дорозі» 79
«... за твердо складеними губами» 80
«... туфельки порожні» 84
«... спи. спи» 82
«... я б узяв твої руки» 83
«... він поставив диван і дзеркало» 84
«... чуєш» 85
«... вітер зняв маленький вихор» 86
«... мати схопилась» 87
«... Марусю» 88
«... горенько ти моє» 89
«... а чого ця жінка тримає рушницю?» 90
«... там за кущами річка, люди» 91
«... я не хочу завтрашнього дня» 92
«... я призначив собі побачення» 93
«... на моїх щоках» 95
«... відрізали пів-яблука» 96
«... дорослі дивляться фільми про війну» 96
«... ми нікому нічого не кажемо» 97
«... земля блищить на сонці загніченою шкуринкою хліба» 98
«... він полюбив її. а вона його» 99
«... може, я осиковий листок» 100
«... ніч посилана холодним цукром» 101
«... моє серце теж б'ється у сітці» 101
«... ти — » 102
«... лечу на лижах з гори понад яром» 103
«... то дивився я на профіль» 104
«... спокій—це туга» 105
«... сьогодні нічого не болить» 106
«... може, розвішані на обгорілих гілках» 107
«... догорає весілля» 108
«... людину акуратно перетяли на дві частини» 109
«... я обкраду себе словами» 110
«... дерев'яне різьблене ліжко» 112
«... кожен день на вулицях Києва хтось відчуває себе сином» 114
«... сколихнув заспокоєне масло води» 115
«... відлига, розпався на пил туману гострий вітер» 116
«... ти човен невпинний на синіх хвилях» 117
Колискова 118
«... пройшов по вулиці, ось вже й додому пора» 119
«... по струмках таємниць побіжу» 120
«... темінь розсіюється, наче дим» 121
«... пригашені сніги» 123
«... завиває сирена вулицею» 124
«... розтинає червонодзьоба музика» 125
«... гаврон на снігу» 126
«... кров зрошує заспані очі» 126
«... хіба нам жаль» 127
«... очі. Відлітають два голуби» 128
«... ви вже посіріли і неживі» 129
«... інколи ми ще здатні забути минуле» 129
«... гілка яблуні простягнулась до лиця росою» 130
«... витягую прямо до стелі свою м'язисту руку» 131
«... як ми принесем одне одному муку розлуки» 132
«... завтра Новий рік» 133
«... сіло нас за стіл п'ятнадцять службовців» 134
«... на дію прозорого, наче дим у освітленій кімнаті» 135
«... личини лиць забрали на новорічний маскарад діти» 136
«... роздерте тяжким клинням журавлів» 137
«... восени дощ зриває листя» 138
«... доторки жіночого, туго закутаного тіла розрізняю» 138
«... хиже серце хоче їсти» 140
«... сьогодні до нас в кімнату зайшло слово «війна» 141
«... день розтоптав метелика квітчастого» 142
«... грію холодні руки в кишенях» 144
«... ідуть в різні боки» 145
«... прощаюсь із твоїм тілом» 146
«... від погаслих надій я з тобою не втік» 147
«... по одному ключу золотому» 148
«... коли вогонь лизнув зелене листя» 149
«... вогонь притягує холодних самотою метеликів» 150
«... недавно ці костюми обіймали пас за галії» 151
«... високі камінні ущелини з вікнами» 152
«... бездонна жінко Роду» 153
«... ти така красива» 154
«... рука, що впустила в землю» 155
«... голуб підстрибує з карниза і падає» 156
«... із руди» 157
«... кожен день мирюся із звичайністю дня і його надокучливістю» 159
«... думаємо про війну і надіємось вижити» 160
«... рожевоперсі цукерки без сірих, білих і червоних одежин» 161
«... настане такий день» 162
«... дві червоні машини криком злякали дорогу» 163
«... ми з нею викинули шкаралущу слів» 164
«... сказав я товаришеві вистояне, вимовчане слово» 165
«... ти єдина — свідок цієї щасливої миті» 165
«... півдня я рубав дрова» 166
«... радість повернення» 166
«... той. хто залишається» 167
«... з людського виру виходять гарні жінки» 168
«... наші руки вже говорили більше, ніж могли вмістити слова» 169
«... устав я рівно о шостій» 170
«... хоча машини смоктали мене за руки» 171
«... з імітації куплення квітів» 172
«... відображення в дзеркалі» 173
«... серед розм'яклого асфальту» 174
«... так і не прийшла та жінка» 175
«... сто двадцять кілометрів від Чорнобиля» 176
Головний біль 177
«... право на совість» 179
«... радість повернення» 166
«... як я від’їздив у справах» 180
Слово на погреб поета Василя Стуса 181
«... на вікнах, на дверях» 185

В оригінальних за формою і змістом експресіоністичних віршах Василя Рубана пульсує біль, жадоба істини, волаюча справедливості незахищеність живої душі.
Ще 1967 року, пишучи рецензію на вірші Василя Рубана, Іван Драч відзначив: «Книжку видати треба якнайшвидше, вона засвідчить про прихід в українську поезію нового поетичного покоління». Але цей прихід, внаслідок вульгарного втручання в творчий процес некомпетентного чиновництва, був затриманий на 20 років. Затриманий, але, на щастя, не зупинений.