«Василь Стус — поет трагічної долі». (Переднє слово Івана Драча) 1
Двоє слів читачеві 7
Із збірки «Зимові дерева» (1958 — 1969)
«Не одлюби свою тривогу ранню» 12
«З надвечір’я визирає ніч» 12
«Коли я один-однісінький» 13
«Ліс випустив мене з своїх обіймів» 14
«Я знаю» 15
«Навкруг Землі мої кружляли мрії» 16
«Гусне вечір сурою корана» 17
«Мені здається — я живу завжди» 17
«Сто років як сконала Січ» 18
Біля гірського вогнища 19
Безсонної ночі 20
«Звіром вити, горілку пити...» 21
Останній лист Довженка 22
«Не відповідаєш? Мовчиш?..» 23
«Минає час моїх дитячих вір» 24
«Скільки в небі шамотіння снігопаду!» 24
Під диким сонцем 25
Молодий Гете 27
Накликання дощу 28
«Утекти б од себе геть світ за очі» 29
«Не можу я без посмішки Івана» 30
«Даруйте радощі мої» 31
Із циклу «Костомаров у Саратові» 33
«За роком рік росте твоя тюрма» 33
«Не побиваюсь за минулим» 34
«Незграбно ворон кружеля» 35
«Добрий день, мій рядок кароокий» 36
«Жовтий місяць, а ще вище — крик твій» 37
«Присмеркові сутінки опали» 37
«Отак живу: як мавпа серед мавп» 38
Із збірки «Веселий цвинтар» (1970)
Над осіннім озером 42
«Мені здається, що живу не я» 43
«Порідшала земна тужава твердь» 43
«Тато молиться богу» 44
«Посадити деревце» 44
«На Лисій горі догоряє багаття нічне» 45
«Відлюбилося» 46
«Ось вам сонце...» 46
«Ярій, душе...» 48
«Попереду нарешті порожнеча» 48
«Вони сидять за столом» 49
«Сповнений почуття вдячності» 50
«Я знав майже напевно» 51
«Вмирає пізно чоловік» 52
«У тридцять літ ти тільки народився» 53
Вертання 54
«Як страшно відкриватися добру» 55
«Напередодні свята» 56
«Утрачено останні сподівання» 56
«Цей корабель виготовили з людських тіл» 57
«Чоловік підійшов до меморіуму» 57
«Спочатку вони вбивали людину» 58
«У Прохорівці — сни, мов ріки» 58
«Сидимо біля погаслого вогнища» 59
«Вечірній сон. І спогади. І дощ» 59
«Цей біль — як алкоголь агоній» 60
«В мені уже народжується Бог» (І) 60
«У цьому полі, синьому, як льон» 61
«Чого ти ждеш? Скажи — чого ти ждеш?» 62
«День величався і пишався» 63
«Досить крові,— продекламував кат» 64
«Сто дзеркал спрямовано на мене» 64
«Націлений у небо обеліск» 64
«Я блукав містом своєї юності» 65
«Зазираю в завтра — тьма і тьмуща» 66
«Вдасться чи ні» 67
«Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік» 68
«То все не так. Бо ти не ти» 70
Вертеп 70
«Громадяни, дотримуйтесь тиші» 71
«Один лиш час і має совість» 73
«Людям, рокованим на смерть» 74
«Дівчина, довгошия, мов сарна» 74
«Три скелети сидять за кавою» 75
«З білої ночі потойбічності» 75
«Вміння бути циніком» 75
Еволюція поета 76
Виховання 76
Перевиховання 77
Із збірки « Палімпсести » (1972 — 1979)
І. 1972 — 1976
«Церква святої Ірини» 82
«Душа ласкава, наче озеро» 83
«Світання, мов яйця пташині» 83
«У порожній кімнаті» 84
«Схились до мушлі спогадів — і слухай» 84
«За мною Київ тягнеться у снах» 85
«Вже цілий місяць обживаю хату» 85
«Як моторошний сон — ці дні і ночі» 86
«Довкруг — обрізано жалі» 86
«Ввесь обшир мій — чотири на чотири» 87
«Посоловів од співу сад» 87
«На однакові квадрати» 88
«Тільки тобою білий святиться світ» 89
«Недовідомі закипають грози» 89
«Мені постав ти в доброті і гніві» 90
«І діл поплив. Поплив рікою» 90
«Ввесь ранок сонце світить справа» 91
«Ця чорнота попереду — давно» 91
«Ти, моя маленька сестро» 92
«Вечірнє сонце дибиться при спаді» 93
«Бриніли по обранених ярах» 93
«Збудився врано синій-синій птах» 93
«Зворохобилися айстри» 94
«Отак би й я: розклав багаття десь» 95
«Гора за горою» 95
«Уже моє життя в інвентарі» 96
«Мені зоря сіяла нині вранці» 96
«Там, за бе́зкраєм, там, за горою» 97
«О не дивуй, о не дивуй мені» 98
«Ти десь за білим забуттям» 98
«Усевитончуваний зойк» 99
«Алея — довга і порожня» 99
«Горобчик цвіркнув на бантині» 101
«Тюремних вечорів смертельні алкоголі» 101
«Невже ти народився, чоловіче» 102
«Нерозпізнанне місто дороге» 102
«Колючий посмерк повз, немов їжак» 103
За літописом Самовидця 104
«Зачервоніє горобина» 105
«Не зближуйся. На відстані спинись» 105
«Коли 6, коли б ви мали, голуби» 106
«Два вогні горять, з вітром гомонять» 106
«Дерева в маячні, шалене миготіння» 107
«...У небо, у надвиш, у стужу прелюту» 107
«Стелили білі обруси» 108
«І небо стало меншати мені» 108
«Ти десь живеш на призабутім березі» 109
«Господи, гніву пречистого» 110
«Біда так тяжко пише мною» 111
«Осики лист каро-зелений» 111
«Вся сцена полетіла шкереберть» 112
«Ніч осідала і влягалась падолом» 112
«Вся в жужелиці, поросі, вугіллі» 113
«Запахло сонцем, воском і зелом» 114
«Геть спогади — з-перед очей» 114
«Сосна із ночі випливла, як щогла» 115
«Там тиша. Тиша там. Суха і чорна» 115
«Упали роси на зелені вруна» 116
«Між співами тюремних горобців» 117
«Вельможний сон мене здолав» 117
«Із себе виклич лева і збагни» 117
«Ще видиться: далекий край чужий» 118
«Деперсоналізація душі» 118
«Наблизь мене, Боже, і в смерть угорни» 119
«Розспіваний сніг, розлінований лижами, ранній» 120
«І джерело напругле і круте» 121
«І вимінились небо і земля» 121
«Це просто втома. Втома — і смертельна» 122
«О Боже, тиші дай! O Боже, тиші!» 123
«Як тихо на землі! Як тихо» 124
«Хтось чорний-чорний бродить довкруги» 124
«Дивлюсь на тебе — і не пізнаю» 125
«Наснилося, з розлуки наверзлося» 126
«Крізь сотні сумнівів я йду до тебе» 127
«Цей спалах снігу, тьмяно-синя тінь» 127
«І дім наліг на дім» 128
«Сумні і сині, наче птиці» 129
«Немов крізь шиби, кроплені дощами» 129
«Сто плах перейди, серцеокий» 130
«Недоля вже нитку сурову снує» 132
«Ти тінь, ти притінь, смерк і довгий гуд» 133
«Як добре те, що смерті не боюсь я» 133
II (1976 — 1979)
«Гойдаєтся вечора зламана віть» 134
«Яка нестерпна рідна чужина» 136
«Яка нестерпна рідна чужина» 136
«Ще височів між нас напруглий мур» 136
«Скучив за степом, скучив за лугом» 137
«Як синьо, як біло, як яро горить» 137
«Вглядаюсь в осінні стерні» 138
«Обколоте, в намерзі стогне вікно» 138
«Колимське сонце стало сторч» 139
«Ще трохи краще край Господніх брам» 139
«Втечу од світу й дамся самоті» 140
«І знов нестерпні виграють вітри» 140
«По голубих лугах, мов голуб» 141
«Уже Софія відструменіла» 141
«Ці виски, ці скрики...» 142
«Горить сосна — од низу догори» 143
За читанням Ясунарі Кавабати 144
«Як хочеться — вмерти!» 145
«Сховатися од долі — не судилось» 147
«Таке незрушне все — куди не глянь» 147
«Коли найперші сполохи світання» 148
«Прийшло — по зустрічі прощання» 148
«Лискучі рури власним сяйвом сліпнуть» 149
«Був зал, мов постріл — довгий і гулкий» 149
«Будинок той, котрого жаль будив» 150
«І де він, голос той, блукає» 150
«Задзюркотіла вічна мерзлота» 151
«Бринить космічна музика струмка» 151
«Уже тоді, коли, пірнувши в ліс» 152
«Немає Господа на цій землі» 153
«Такий близький ти, краю мій» 154
«Коли б не ти — оця зима» 154
«Самого спогаду на дні» 155
«На золоту солому» 156
«І пензель голосу сягає сфер» 156
«Хоч покоти м’ячем по цій дорозі» 157
«І що кигиче в мертвій цій пустелі?» 157
«Ждання — витратне. Ти — пунктир смертей» 158
«Відчув себе, й досить. А чуєш, бідо» 158
«Мов ящірка, що між пісків сліпучих» 159
«На схід, на схід, на схід, на схід» 159
«Там зелена суріпа цвіла» 160
«Іду до вас — ви всі попереду» 161
«На колимськім морозі калина» 161
«О Боже мій, така мені печаль» 162
«Докучило! Нема мені вітчизни» 162
«Душ спресованих мерзлота» 163
«На Колимі запахло чебрецем» 164
«О земле втрачена, явися» 165
«Щодня, щогодини бомбардую думками» 166
«Нічна хмарина зупинилась над» 166
«Довкола мене цвинтар душ» 167
«Не здайся — веснам. Легше — зимам» 168
«Ніч блукає, наче кінь стриножений» 168
«Не поспішай — хай осінь і не жде» 169
«Мете надворі снігова пороша» 170
«Той спогад: вечір, вітер і печаль» 171
«Вона лежить, як зібгана вода» 172
«Вбери-но білу сукню» 172
«В мені уже народжується Бог» (II) 173
«Так явно світ тобі належать став» 174
«Ту келію, котра над морем» 174
«Ніч — хай буде тьмяніша за темну» 175
«Оце моє видіння — всіх ночей» 176
«І край чужинецький тебе опочив» 177
«Сколок місяця висне понад сопками» 177
«Стовпами кригу облягло» 178
«З ціложиттєвого ждання» 179
«А Ти — відтята, стята, нежива» 180
«Спішать додому козаки» 180
«Верстаю шлях — по вимерлій пустелі» 181
«І прийде, і згуртує, й поведе» 182
«Між світом і душею виріс мур» 182
«В чорній калюжі, осклілій» 183
«Червневий сніг — на безоглядній сопці» 184
«Усе, мов сон, пробігло й знебуло» 184
«Навпроти — графіка гори» 185
«Терпи, терпи — терпець тебе шліфує» 186
Автопортрет зі свічкою 186
«Як добре сіятись під небом» 187
«Полуднє. Спека. Тиша. Спокій» 187
«Немов рубін у чорнім адамашку» 188
«З зазубреними берегами озеро» 189
«Наслання — от і вже» 189
«О передсмертні шепоти снігів» 191
«Замерехтіло межи двох світів» 191
Трени Μ. Г. Чернишевського 192
1. «Народе мій, коли тобі проститься» 192
2. «Виснажуються надра: по світах» 193
3. «Чотири вітри полощуть душу» 193
4. «Боже, не літості — лютості» 194
5. «Зрадлива, зраджена Вітчизна в серці дзвонить» 195
«Ще вруняться горді Славутові кручі» 195
«Ми вже твої коханці, смерте» 196
«Йди з-перед очей, відрадо» 197
«Хлющить вода. І сутінь за вікном» 198
«Наді мною синє віко неба» 198
«Неначе стріли, випущені в безліт» 199
«Верни до мене, пам’яте моя» 200
Страсті по Вітчизні». (Післяслово упорядника) 201

Протягом довгого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса (1938—1985 рр.) повертається до читачів, її публікують газети й журнали, народжуються пісні на вірші поета, його твори входять до сценічних вистав... Книгу «Дорога болю» складено з уцілілих рукописів і списків поезій В. Стуса, які збереглися в рідних та друзів поета.